У XI сторіччі, у одному китайському селі (начебто поблизу сучасного Пекіна (Китай), хоча достовірно не відомо нікому) жило багато ченців. Вони займалися землеробством і ремеслом. Праця ченців була дуже важкою: вони працювали по 14-16 годин на день, забезпечуючи не тільки себе, але і допомагаючи всьому своєму селу. Клімат та грунт в цьому районі не дуже підходили для вирощування рису та інших культур: посуха, піщані бурі й неродючі грунти не давали зійти врожаю.

Через деякий час люди села зовсім опустили руки, але ченці не здавалися, їх ватажок, пан Чжі Лін завжди намагався підняти дух села і його мешканців. Напруга в селі розпалювалось і щоб не допустити крадіжки, іншого беззаконня і переїзду мешканців у інші села, Чжі Лін і його ченці стали молитися і запалювати факели кожен вечір.

Щодня село вночі світилося сяйвом від смолоскипів. Ченці казали, що вогонь очищає душу і додає всім сил. Зовсім того не помічаючи, мешканці села втратили тривогу, втратили спрагу нудьги і тлінного існування, вони наповнилися силами, звільнивши свій розум від поганих думок. Поступово життя в селі налагодилася і врожаї стали рости... Раз на тиждень ченці палили вогонь. Цього було мало і щоб життя продовжилася в стабільному руслі, вони стали залучати мешканців, влаштовуючи щотижневі свята, освітлені вогнем.

Одного разу Чжі Лін запропонував близьким до нього ченцям використовувати замість смолоскипів інші вироби, які могли б додати символічності цьому обряду і одночасно подарувати людям посмішки та задоволення від того, що відбувається. Ченці вирішили спорудити аеростат з легкого рисового паперу. Зробивши квадратний бамбуковий каркас, вони прикріпили до нього куб з паперу. Так почалася історія Небесних Ліхтариків. Спочатку, Небесний Ліхтарик не мав можливості довго парити у небі: паперові куби з бамбуковим каркасом тримав один з жителів, другий підносив до отвору відкритий вогонь (звичайно із факелу) і вичікував кілька секунд. Вогонь висвітлював Небесний Ліхтарик і це виглядало справді божественно, адже ця дія здійснювалося трьома сотнями жителів! Як тільки Небесний Ліхтарик наповнювався гарячим повітрям, він злітав і кілька секунд тримався в небі, потім процедура повторювалася... Чжі Лін вирішив, що необхідно якимось чином встановити факел в основу конструкції Небесного Ліхтарика. Ченці натягнули найтонший дріт на бамбуковий каркас, а в центрі конструкції встановили паперовий рулон, просочений воском. У результаті Небесний Ліхтарик з паперу злетів у небо, радуючи красою польоту всіх жителів села.

З цього моменту використання Небесних Ліхтариків на свята, на весілля чи день народження стало для жителів села звичаєм. Запускаючи їх в небо, жителі наповнювалися новою силою і енергією для життя і проходили фазу очищення. У результаті в селі стали вирощувати нові культури: це чай і бавовну. Справи в селі йшли в гору. Звістка про небесні ліхтарики поширилася по всій Азії.

У той час над територією, яка зараз називається Китаєм, встановили своє панування монголи. Розповідають, що в цьому селі був обдарований син успішного селянина, він багато подорожував і не міг переносити монгольського загарбника. Він дорослішав і його частіше відвідували думки про те, що необхідно організувати повстання. Отримавши благословення, юний Чжу Юаньджан, став збиратися у подорож для пошуку однодумців. Один із старців, онук чи правнук Чжі Ліна віддав йому свого коня і коробку з Небесними Ліхтариками, коли Чжу запитав його навіщо вони йому, старець пояснив, що дух воїна міцніє при запуску Небесного Ліхтарика, а також вони можуть стати в нагоді йому для подачі безшумного сигналу.

У той момент Чжу Юаньджан не усвідомлював наскільки Небесні Ліхтарики можуть бути корисними у військовій справі. Вже ніхто й не пам'ятає як Чжу знайшов своїх однодумців і яким чином він став одним з керівників повстання. Але один ремісник говорив про те, що Чжі і його друзі використовували Небесні Ліхтарики не для подачі сигналу, а для відволікання уваги ворога. Ворог, побачивши прекрасний масовий політ Небесних Ліхтариків, запущених їх ворогами, прийняв цю подію за святкування Лой Кратонг (фестиваль вогників) і з-за цього відволікся. Таким чином за допомогою Небесних Ліхтариків Чжу Юаньджан став керівником держави Мін, яку він же і заснував.

Ця легенда вже давно втратила своє коріння, однак нам вдалося почути про неї від одного Буддійський ченця, він стверджував, що все це щира правда... Хоча хто його знає... Адже на те це і легенда...